22 березня в Івано-Франківську на фасаді Театру Кіно «Люм’єр» відкрили анотаційну дошку народній артистці України Наталії Наум.
Із світлими спогадами про маму виступив син артистки – український літератор (драматург, прозаїк, сценарист), актор, режисер, автор теле- і радіопередач, член Спілки кінематографістів України, Асоціації українських письменників, заслужений діяч мистецтв України Олександр Денисенко.
Також, на відкритті мали слово міський голова Руслан Марцінків, народна депутатка України Оксана Савчук, Генеральний директор-художній керівник Івано-Франківського національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка (народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка) Ростислав Держипільський, українська письменниця, поетеса, кінодраматургиня, членкиня Національної спілки письменників України та Національної спілки кінематографістів України (як кіносценарист), член правління Національної спілки кінематографістів України – Марія Вайно.
Наталія Наум народилася 23 листопара 1932 року в селі Старий Мізунь, Станіславського воєводства в багатодітній родині, була тринадцятою дитиною. Всі її добре знають за роллю Галі в неперевершеному комедійному фільмі “За дома зайцями”. Проте в мистецькому доробку Наталії понад сімдесят ролей, в яких вона розкрила свій неперевершений талант.
У 1957 році Наталя закінчила інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого і пішла працювати на Київській кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка. Вона знялася у таких стрічках: “Поема про море” – Олеся, “Таврія” – покоївка, “Олекса Довбуш” – Марічка, “Це було навесні” – Маруся, “Врятуйте наші душі” – Кетрін тощо. Чимало фільмів із її участю увійшли до скарбниці національного кінематографа. У 1974-му Наталя отримала звання народної артистки Української РСР. За часів незалежної України акторка вбула вшанована Державною премією України імені Олександра Довженка за роль у фільмі “За двома зайцями”, у 2003-му нагороджена Орденом княгині Ольги III ступеня.
Наталія Наум – актриса-оповідачка жіночої долі, вона була як знак роду – втіленням народного характеру, мудрості, народної пам’яті.
Ініціатором відкриття дошки став Івано-Франківський осередок Національної спілки кінематографістів України.
Поділіться цим дописом на: